За Сибіром сонце сходить За Сибіром сонце сходить… Хлопці, не зівайте, Ви на мене, Кармелюка, Всю надію майте! Повернувся я з Сибіру, Та не маю долі: Хоч, здається, не в кайданах, А все ж не на волі. Убогому, нещасному - Тяжкая робота, А ще гіршая неправда, Вічная скорбота! Маю жінку, маю діти, Та я їх не бачу! Як згадаю про їх долю, Сам гірко заплачу! Куди піду, подивлюся,- Скрізь багач панує, У розкошах превеликих І днює й ночує. Асессори, ісправники За мною ганяють,- Більше ж вони людей вбили, Як я гріхів маю! Зовуть мене розбійником, Що людей вбиваю - Я багатих убиваю, Бідних награждаю. З багатого хоч я візьму, Убогому даю; А так гроші розділивши, Гріха я не маю.